|
|
Львівська Асоціація учасників ринку нерухомості |
|
|
| головна | нерухомість | дошка оголошень | нормативні акти | нотаріуси | члени Асоціації |
Судова практика |
“Рясне. Одним словом
про все сказано. Це – район, про який
складають легенди. Наприклад, про ліфт, який
востаннє працював, коли баба Маруся була
дівкою, про начальника ЖЕКу, який узурпував
владу над людськими душами і не слухається
Основного Закону України, хоча регулярно
святкує його уродини...
Ваш покірний слуга
нещодавно з’ясував, що законне право на
приватизацію житла, в якому ти споконвіків
прописаний, в Рясному не працює. І навіть
дорогезні адвокати не змогли цієї проблеми
вирішити. Проблема вилізла на голому місці:
ВАТ Завод „Електрон” задекларував житло, в
якому мешкають його колишні працівники, як
частину свого статутного фонду.
І в носі тамтим людям
українська Конституція і права, які вона
людям гарантує. Але з цього люди не
дивуються...”
(Юрко Банзай, “Львівське
Ріо”, “Поступ” №108 за 2002 р.)
4 листопада 2002 року
апеляційним судом Львівської області
розглядалася справа про приватизацію житла,
яке є на балансі ВАТ “Концерн-Електрон”
Як уже повідомлялося
у № 15 (41) бюлетня “Купуємо житло”, у 1993 – 1998
роках ВАТ “Концерн–Електрон” відповідно
до законодавства України “Про
приватизацію державного житлового фонду”
проводилась приватизація квартир
житлового будинку № 334 на вул.Шевченка у м.Львові.
За цей час було
приватизовано 119 квартир у 162 квартирному
житловому будинку.
Однак у 1998 році ВАТ “Концерн–Електрон”
почав відмовляти мешканцям будинку у
приватизації займаних ними квартир,
мотивуючи тим, що будинок є у власності ВАТ
та внесений у його статутний фонд.
Мало того, 11 грудня
2000 року зареєстрував право власності на
житловий будинок № 334 на вул.Шевченка в
цілому, в тому числі на приватизовані
квартири.
Маючи право на
набуття займаного житла у власність,
гарантоване ст.47 Конституції України,
мешканці неприватизованих квартир
звернулись за захистом порушеного права до
суду.
Рішенням місцевого
суду Залізничного району м.Львова під
головуванням судді Любові Ригіної від 18
червня 2002 року було визнано незаконною
реєстрацію права власності ВАТ “Концерн–Електрон”
на житловий будинок №334 на вул.Шевченка та
визнано право сім'ї Ніни Рогатинської на
приватизацію житла на умовах, передбачених
Законом України “Про приватизацію
державного житлового фонду”.
Незадоволене
прийнятим судом рішенням ВАТ “Концерн–Електрон”
оскаржило його до апеляційного суду.
Апеляційним судом
розглядалися підстави оформлення
апелянтом права власності на будинок та
конкретні обставини вселення та проживання
сім'ї Ніни Рогатинської у займаній квартирі.
Ухвалою
апеляційного суду Львівської області
апеляційну скаргу ВАТ “Концерн–Електрон”
було відхилено. Таким чином рішення
місцевого суду Залізничного району м.Львова
від 18 червня 2002 року набуло законної сили.
За словами адвоката
позивачів Юрія Масляного, сім'я Ніни
Рогатинської не піддалася на спокусливу
пропозицію ВАТ “Концерн–Електрон” щодо
купівлі квартири за 20–30 гривень по 0,1%
балансової вартості квартири, визначеної
Львівським ОБТІ, та додаткової сплати
податку на додану вартість, нотаріальних та
інших витрат, так як позивачі не мали змоги
перевіряти повноваження правління ВАТ на
відчуження колективного майна ВАТ і не були
застраховані від того, що через мізерну
ціну об'єкта продажу такий договір купівлі-продажу
міг бути визнаний недійсним з ініціативи
органів державної податкової служби.
У провадженні
місцевого суду Залізничного району м.Львова
знаходяться ще 8 справ за позовами
мешканців житлового будинку № 334 на вул.Шевченка
до ВАТ “Концерн–Електрон” про
приватизацію займаних квартир.
Подібні обмеження у
реалізації свого конституційного права на
набуття займаного житла у власність в
процесі приватизації мають мешканці ще
ряду житлових будинків, які є на балансі ВАТ
“Концерн–Електрон”.
Андрій Бекерський (“Купуємо житло” №24(50)
14.11.2002р.)
ЧЕРГОВА
ПЕРЕМОГА МИРОСЛАВИ ГАВРИЛИШИН
Понад 20 років
проживала сім'я Мирослави Гаврилишин у
відомчому житловому будинку №9 на вул.Лисеницькій
у м.Львові та у 1996 році виявила намір
приватизувати свою квартиру. Однак
підприємство “Львівенергоремонт”, на
чиєму балансі був будинок, відмовило пані
Мирославі у цьому, мотивуючи тим, що будинок
є гуртожитком, а кімнати в гуртожитку
приватизації не підлягають.
Вважаючи цю відмову
незаконною пані Мирослава звернулася до
суду, і 9 грудня 1998 року Личаківським
районним судом м.Львова було визнано
відмову ВАТ “Львівенергоремонт” в
приватизації М.Гаврилишин квартири
незаконною і зобов'язано підприємство
вирішити питання приватизації квартири.
Так як “Львівенергоремонт”
не спішив добровільно виконувати рішення
суду, пані Мирослава подала заяву на його
примусове виконання у відділ державної
виконавчої служби Галицького районного
управління юстиції. Яким же було здивування
пані Мирослави, коли її повідомили, що
виконавчий лист повернуто до суду у зв'язку
із неможливістю виконання рішення суду.
М.Гаврилишин
оскаржила дії державного виконавця до суду,
і суд, визнавши скаргу обгрунтованою, зобов'язав
державного виконавця вжити заходів щодо
виконання рішення суду.
За той час ВАТ “Львівенергоремонт”
оформило на себе право власності на будинок
у цілому, в тому числі і на квартиру пані
Мирослави. Мало того будинок через борги
підприємства потрапив в податкову заставу,
і підприємство почало продавати квартири в
будинку та отриманою сумою від реалізації
квартир розраховуватися перед бюджетом.
Не чекаючи, поки
підприємство продасть її квартиру, М.Гаврилишин
знову звернулася до суду, і 22 листопада 2002
року рішенням
Личаківського районного суду м.Львова
під головуванням судді Сергія Гирича було
скасовано право власності ВАТ “Львівенергоремонт”
на житло пані Мирослави та виведено його із
податкової застави.
За словами адвоката
позивача Юрія Масляного, невдовзі історія
пані Мирослави із приватизацією квартири
матиме свій “хеппі енд”, в той же час
подібні проблеми з приватизацією квартири
мають і інші мешканці цього ж будинку. Їх
право на приватизацію квартири, термін якої
закінчується 31 грудня 2002 року, залежатиме
від конкретних обставин правомірності
вселення та проживання у займаних
квартирах.
На жаль, як це вже
відзначалося нами в числі №24 бюлетня “Купуємо
житло”, перешкоди підприємств у
приватизації громадянами займаних квартир
у відомчому житловому фонді мають масовий
характер, і визнання громадянами свого
права на приватизацію відбувається лише
тоді, коли вони відважуються подати до суду
на підприємство, на якому працюють чи
працювали. Двері відкривають лише тому,
хто в них стукає!
Скористайтесь послугами: пишіть нам | заявка на продаж | додати оголошення
Основні сторінки: головна | нерухомість | дошка оголошень | нормативні акти | нотаріуси | члени Асоціації
© 1999-2004 Львівська Асоціація учасників ринку нерухомості
